Тема. Збережемо пам’ять про подвиг
Мета: поглибити знання
учнів про героїчне минуле нашого народу, допомогти усвідомити велич подвигу у
Великій Вітчизняній війні, виховувати в учнів шану і повагу до тих, хто ціною
свого життя здобув перемогу.
Обладнання: святково прибраний клас, виставка літератури
про війну, плакати.
Хід заходу
«Знов білим цвітом вкрилися сади,
І знов приходить свято Перемоги…»
Чимало свят дарує нам весна,
Як в рідний дім повернення з дороги.
Та є найбільш хвилюючим для нас –
Велике свято Перемоги.
Це свято не затьмариться в віках,
В цей день завжди нестимуть люди квіти.
Не обміліє пам’яті ріка
В серцях нащадків буде вічно жити.
Епіграф заходу: «Тільки той, хто пам’ятає минуле – вартий майбутнього»
І.
Організаційний момент.
ІІ.Основна частина
Вступне слово вчителя:
- Свято Перемоги
– це найбільш хвилююче свято, воно не затьмариться у віках. У цей день люди
завжди несуть квіти на могили загиблих воїнів та на могилу Невідомому солдату.
Це вдячність воїнам, які здобули Перемогу у Великій Вітчизняній війні.
(Учні зачитують приготовані заздалегідь
вислови)
«Вічна слава солдату – герою
І солдату без нагород,
Хто загинув хоробро у бою,
Захищаючи рідний народ»
«І, хай як далеко від дому бійця
не сховала земля,
Солдатів нема невідомих, батьків
невідомих нема»
Учень:
За цвіт життя завдячує народ полеглим і посивілим солдатам»
Солдатські
портрети на вишитих крилах пливуть.
І доки є пам’ять
в людей і живуть матері,
Допоки й сини,
що спіткнулись об кулі, живуть.
Учень:
Пам’ятайте, друзі, цих людей
довіку,
Тих, хто повернувся і поліг в
боях.
І вклонімось всі ми низько до
землі їм,
Квітами устелим їх тернистий
шлях.
Вчитель:
День Перемоги - цей день назавжди залишиться для нас затьмареним від
гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди,
котрим було дуже нелегко у ті воєнні роки. У довічному боргу наше покоління і
перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти крізь битви і дожити до
світлого Дня Перемоги. Все менше залишається їх живими. Даються взнаки і
опалена війною молодість, і сирі окопи та бліндажі, голод і холод, хвороби та рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях –
сивина. Але вони пам’ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них
згадувати. Неможливо позбутися нав’язливої жахливої думки: а прийде ж день,
коли піде з життя останній з цих літніх людей з орденами. Піде у вічність,
понесе з собою живі спогади. Що ж залишиться після них? А залишиться Пам’ять, світла
пам’ять про незабутніх героїв.
Учень:
Мільйонам людей назавжди врізався в
пам’ять перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фашистської навали,
димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на наш народ. І враз неділя 22
червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.
Учень:
- Спинись,
проклятий супостате,
На світ
ввостаннє подивись:
За тіло матері
розп’яте
Сини на пару
піднялись!
У бій за наші
ниви,
За ясний сміх
дитячий,
За юний спів
щасливий,
За славний труд
гарячий.
Вперед, полки
суворі,
Під прапором
свободи,
За наші ясні
зорі,
За наші тихі
води.
Учень:
Сонце палило
нестерпно,
Гнулось садове
гілля:
Падали яблука в
серпень,
Глухо стогнала
земля.
Рвали снаряди їй
груди,
Всюди гриміла
війна,
Падали скошені
люди.
Їх не щадила
війна.
Учень:
Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. Це важко усвідомити, адже смерть
однієї людини – це трагедія. А коли мільйони?... Загиблим не болить. У живих
продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів однополчан,
рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей
війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.
Учитель:
Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони – святиня
нашої пам’яті.
Учень:
- До обеліска я в задумі стану,
До сивини своєї на путі.
Скажу „спасибі” тихо ветерану,
Що вдруге народив мене в житті.
На картах не знайти мої дороги –
Мій бойовий, мій босоногий шлях.
За вбитим батьком йшов до
перемоги
Траншеями по спалених полях.
Сльоза зорі стоїть над обеліском,
Сховавши клопоти людські і сни.
Сьогодні треба поклонитися всім
низько,
Усім хто не прийшов з війни!
(Перегляд
слайдів «Пам’ятники героям війни у нашому місті»)
Учень:
У війни не жіноче обличчя. Адже скільки жінок, юних дівчат виносили на
своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами,
виконували чоловічу роботу в тилу ворога.
Учень:
Дівчина в сірій шинелі,
В куцих, простих чобітках
Йшла, де взривались шрапнелі,
Йшла з автоматом в руках.
Дівчата в бої йшли крізь ночі,
З калюж умивались дощем,
Їм бачились коси дівочі
Під грізним гарматним вогнем.
Недобрії очі лякали,
І танків боялись в бою.
Але, як мужчини, вмирали,
Землю обнявши свою.
Учень:
А скільки їх
було в партизанських загонах. Вони ходили в розвідку, лікували ранених,
забезпечували зв’язок з Великою землею і часто гинули, не проронивши ні слова в
руках фашистських катів. Скільки матерів, сестер, коханих чекали і не
дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не
владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від
того недільного ранку, коли пролунало страшне слово „війна”, вони ніколи не
принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з
фашистськими загарбниками.
Учень:
- До тебе, людино, звертаюсь:
Залиш на хвилинку щоденні
турботи.
З собою побудь у глибокій
скорботі,
Згадай чоловіка, товариша, брата,
Дружину, сестру чи посивілу
матір.
Учень:
У тиші урочистій до Пам’яті йдем,
Що в серці відлунює грізно.
У святому мовчанні над вічним
вогнем
Учитель:
Перед трагічною хвилиною мовчання
Словами говорити неможливо.
Оця хвилина більше там розкаже,
Ніж тисячі, а чи мільйони слів.
Солдатів подвиг, про який
сьогодні
Дізнались ми, не вимовить
словами,
А тільки серцем можна це сказати,
Але воно, нажаль, не має мови,
Лиш має біль. І тому я прошу
Солдатів пам’ять вшанувати
мовчанням.
(Учні
читають свої вірші, написані до Дня Перемоги)
9 Травня
Дев’яте Травня – велика дата –
Це Перемоги
світле свято
Загиблих і живих
солдат
Великої війни.
Ми, діти миру,
Назавжди запам’ятаємо їх вчинки
Уроки мужності,
підтримки.
Безмежна
вдячність їм і слава,
Любов дітей та
їх повага.
Примакіна
Світлана, учениця ЗОШ № 6 м. Синельникового
Солдати
Вони захищали в
кривавій війні
Свою
Батьківщину, свою рідну мову.
І ми б жили у
свті навіки слабкі,
Якби не дістали
вони Перемогу.
Іскра Дар’я
Подяка воїнам
Дякуємо тим, хто
захищав країну,
Рідну землю –
неньку, всим низький уклін.
Ми не хочемо,
щоб війни були в нашій країні
Рідну землю –
захистим.
Бровенко
Максим,
Праздник 9 Мая
Старый воин у братской могилы
грустит,
О погибших друзьях вспоминая.
Сколько ж их полегло, чтобы был на
земле,
Светлый праздник, 9 Мая.
Давидкіна Анна,
ІІІ. Підсумок заходу
Вчитель:
Ми віддаємо данину пам’яті й любові
визволителям рідної землі. Земний уклін і безмежна шана тим, колишнім воїнам,
за все, що довелося їм винести пережити у ті страшні роки війни.
Україна! За її
мир і спокій полягли мільйони. Війні не бути.
(Учні вивішують на дошку плакат)
«Нехай панує
мир! І ми про це подбаємо», « Ніхто не забутий, ніщо не забуто…»
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
Друковані джерела:
1. Середюк Г.М.
Педагогічний пошук класного керівника – Т. : Навч. Книга –
Богдан. – 2002.
2. Архипенко Л.М. Класний керівник: грані
пошуку і творчості – Д. : Промінь. –
2004
3. Бех І. Д. Виховання особистості (у двох
книгах). – К. : Либідь, 2003. – Т. 2. –
342 с.
4. Вишневський О. І. Сучасне українське виховання: Педагогічні
нариси /
О. І. Вишневський.
– Львів, 1996. – 238 с.
5. Коберник О. М. Теорія і методика психолого-педагогічного
проектування
виховного процесу в школі : навч.-метод. посібник / О. М.
Коберник. –
К. : Наук. світ, 2001. – 182 с.
6. Бех І. Д. Важливі аспекти у сучасному
вихованні /І.Д.Бех // Світ виховання. ––
2007. –– № 5.
7. Бех І. Д. Виховання особистості (у двох книгах). – К. :
Либідь, 2003. – Т. 1. –
278 с.
Джерела Інтернетресурсу:
http://oipopp.edsp.net/component/option,cometod/metodTask,metodDetails/catid,901
http://yrok.at.ua/load/vikhovna_robota/vikhovni_zakhodi/12
http://sd.net.ua/2009/11/05/patrotichne_vikhovannja_v_ukran_ctan__perspektivi.html
http://school151.edu.kh.ua/novini_shkoli/id/187
Комментариев нет:
Отправить комментарий